Минулого року банківська система Росії втратила ключові ознаки стійкості, попри заспокійливу риторику регулятора. Про це у четвер, 5 лютого, повідомила Служба зовнішньої розвідки України.
Зазначається, що торік чистий прибуток російських банків скоротився на 8% порівняно з 2024 роком і становив 45 млрд доларів, тоді як рентабельність капіталу впала до 18%.
Погіршення фінансових результатів відбулося на тлі умов, спричинених жорсткою монетарною політикою: різкого зростання відрахувань у резерви та підвищення вартості ресурсів.
“Ці показники свідчать не про циклічне уповільнення, а про початок глибшої дисфункції сектору”, – зауважують у СЗР.
Дані розвідки свідчать, що одночасно в банківському секторі країни-агресорки погіршується і якість кредитного портфеля. Частка проблемних кредитів зросла до 11%, за незабезпеченими позиками – до 12%. Такі рівні дефолтів є несумісними з офіційними заявами про стабільність і вказують на системний характер проблем, які більше не можна пояснити окремими сегментами чи тимчасовими шоками.
Аналітики наближеного до Кремля Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування фактично визнали початок системної банківської кризи. За їхніми оцінками, поточна видима стабільність тримається не на фундаментальному оздоровленні, а на домінуванні державних банків, масових реструктуризаціях проблемних активів і регуляторних послабленнях. Така модель лише відтерміновує кризу та водночас підвищує ризик швидкого і масштабного відтоку депозитів у разі загострення ситуації.
“Задекларована стійкість російської банківської системи на вигляд штучна. Центральний банк РФ фактично перейшов до режиму ручного управління ризиками, дозволяючи банкам приховувати проблемні кредити під виглядом реструктуризацій. За цих умов офіційні дані лише маскують реальний масштаб втрат”, – констатують у відомстві.
Згідно з прогнозами розвідки, банківський сектор Росії неминуче потребуватиме додаткової державної підтримки, що посилить фіскальний і макроекономічний тиск на економіку країни-агресорки та закріпить кризу як довгостроковий чинник.
