Поки підлітки в усьому світі дивляться серіали Netflix і танцюють під кей-поп, у Північній Кореї за це страчують. Як повідомляє New York Post з посиланням на Amnesty International, режим диктатора Кім Чен Ина публічно страчує навіть підлітків.
Північнокорейці повідомляють про страти на ринкових площах і в трудових таборах, а також про жорстокі приниження – лише за те, що люди дивилися іноземні передачі. Мова про 25 інтерв’ю, проведених у 2025 році з тими, кому вдалося втекти з КНДР у період з 2012 по 2020 роки. Більшість із них на той час були підлітками.
“У сукупності ці свідчення з різних провінцій вказують на кілька страт, пов’язаних із цими шоу”, – зазначають правозахисники. Радіо Free Asia також задокументувало у 2021 році страту за поширення Гри в кальмара.
Основою терору, ймовірно, є ухвалений у 2020 році “Закон проти реакційного мислення та культури”. Південнокорейські серіали вважають “ідеологією, яка паралізує революційну свідомість народу”. Покарання за перегляд – від п’яти до 15 років примусових робіт. Тим, хто поширює такий контент, загрожує смертна кара.
Водночас на рішення режиму щодо життя і смерті часто впливають гроші та зв’язки. Біженець Чхве Сувін в інтерв’ю розповів: “Людей затримують за одне й те саме діяння, але покарання залежить виключно від грошей. Люди без коштів продають свої будинки, щоб зібрати 5 000 або 10 000 доларів і так викупити себе з таборів перевиховання”.
Інший північнокорейський біженець, Кім Джунсік, зазначає: “Зазвичай школярі, яких ловлять, отримують лише попередження, якщо їхня родина має гроші. Мене не притягнули до кримінальної відповідальності, бо у нас були зв’язки”.
За словами біженців, дітей змушують бути присутніми під час страт.
“Коли нам було 16-17 років і ми навчалися в середній школі, нас водили на страти”, – розповів Кім Инджу.
Попри переслідування, ту ж Гру в кальмара у Північній Кореї подивилися майже всі: робітники, партійні функціонери, навіть співробітники сил безпеки.
У Amnesty International резюмували, що Північна Корея “втілює в життя дистопічні закони, за яких перегляд південнокорейського телешоу може коштувати життя – якщо тільки людина не має змоги заплатити”.
