«Ніколи назад. Тільки вперед, вперед, вперед» – із таким девізом жив киянин Володимир Зелений. Він народився у багатодітній родині – мав двох молодших братів, тож ще змалечку почав проявляти свої лідерські якості. Для його родини, як і для більшості українців, повномасштабне вторгнення почалось з вибухів за вікном. Велику війну старший солдат Зелений зустрів беручи участь в обороні Київщини, виконуючи обов’язки помічника гранатометника роти спеціального призначення 22 окремої бригади. Це був його перший бойовий досвід – населений пункт Мощун було звільнено. Та він прагнув більшого, саме тому рвався на схід. Вирушивши на схід, Володимир майже одразу приступив до виконання бойових завдань на околицях села Терни Донецької області.
🔹МВС України🔹