Дефіцит кадрів у промисловості можна подолати лише в партнерстві бізнесу та держави – адже навіть якщо зарплати будуть вище ринкових, працівники потребуватимуть державних житлових програм та бронювання. Про це сказала директорка зі сталого розвитку і взаємодії з персоналом групи Метінвест Тетяна Петрук на форумі Створення кадрового резерву для ключових галузей економіки України, який відбувся в Києві, повідомила пресслужба компанії у понеділок, 27 жовтня.
За словами Петрук, на підприємствах Метінвесту нині відкрито близько 4 тисяч вакансій, а понад 8 тисяч працівників служать у ЗСУ. Загалом із 2014 року через армію пройшли понад 11 тисяч співробітників компанії, з яких близько тисячі вже повернулися до роботи.
“Ми готові брати на роботу всіх ветеранів. Це не проєкт, а частина нашого сьогодення. Ми відчуваємо нестачу не лише кількісно, а й за якістю спеціалістів”, – зазначила вона.
Наразі Метінвест співпрацює з Міністерством ветеранів у межах програми працевлаштування військових, а також пропонує конкурентну оплату праці – вищу за середню по регіону, розповіла вона. Але цього недостатньо, щоб повернути людей.
“Ми готові навчати за власний кошт, але бізнес не може робити все сам. Потрібні державні програми соціального житла, підтримка у бронюванні кадрів і стабільна освітня політика. Тільки спільно ми створимо win-win ситуацію – для бізнесу, працівників і держави”, – наголосила Петрук.
Метінвест також співпрацює з Міністерством освіти і науки, допомагаючи узгоджувати освітні програми з реальними потребами ринку праці. У компанії вже спланували потребу у фахівцях на п’ять років уперед та сформували корпоративне замовлення для відкритого групою вишу Метінвест Політехніка.
“Ми проаналізували освітні програми й визначили, які спеціальності нам знадобляться для розвитку компанії. Це дозволить готувати фахівців, які відповідатимуть потребам економіки майбутнього”, – заявила Петрук.
Вона розповіла, що підприємства Метінвесту, які працюють у прифронтових регіонах – Запоріжжі, Кривому Розі, Кам’янському – нині працевлаштовують усіх охочих. А планування виробництва тепер залежить не від наявності сировини, а від кількості людей. Тож тепер компанія перебудувала систему підготовки кадрів, скоротивши терміни навчання.
