Команди інженерів та спеціалізовані судна підіймають із дна Атлантики перший трансатлантичний волоконно-оптичний кабель TAT-8, котрий з’єднував США, Велику Британію та Францію. Про це повідомляє TechSpot.
Кабель, що замінив мідні лінії на оптичне волокно, був введений в експлуатацію наприкінці 1980-х і дозволяв передавати дані зі швидкістю близько 280 Мбіт/с.
Цей кабель має довжину майже 6000 кілометрів та має ретранслятори, розміщені кожні кілька десятків кілометрів, укладені в довгі, герметичні корпуси, які випробовували на глибині близько 8000 метрів.
Кабель витягують із дна океану спеціальні дизельні судна з гакоподібними пристроями. Також підіймають й все додаткове обладнання, включно з повторювачами, захистом fish-bite та мідними провідниками, які після сортування передають на переробку сучасним підприємствам з утилізації.
Конструкція TAT-8 стала шаблоном для всіх наступних довгих підводних ліній зв’язку. Під час розробки інженери враховували не лише технологічні, а й регуляторні та конкурентні вимоги, оскільки супутниковий зв’язок вважався перспективним і потребував від кабельної системи суттєвого вдосконалення.
Демонтаж кабелю здійснює судно Subsea Environmental Services Maasvliet, оснащене дизель-електричною силовою установкою та спеціальними системами для підйому кабелів із морського дна.
Відновлені матеріали TAT-8, зокрема мідь, сталь, поліетилен та оптичні повторювачі, відправляють на переробку до компанії Mertech Marine у Південній Африці, де їх розбирають і повертають у промисловий цикл.